Навколо світу

Ковток золота

  Протягом першої половини XVІІ століття безліч португальських дослідників, яких називали бандейрантес, прочісували Бразилію у пошуках нових територій, індіанських рабів і золота. Одна з експедицій просунулася в глиб країни аж до гори Ітаколомі. Там Дуарте Лопіш підійшов до струмка, щоб втамувати спрагу. Він зачерпнув своїм дерев'яним келихом трохи води і випив. на дні келиха Дуарте побачив малесенькі чорні камінці.

  Лопіш продав камінці товаришу, який, припускаючи, що вони можуть бути цінні, відіслав їх губернатору Ріо-де-Жанейро. Уважно розглянувшиці камінці, губернатор зрозумів, що це щире золото, вкрите тонким чорним шаром окису заліза. Але звідки воно взялося? Як тільки Лопіш описав Ітаколомі, розпочався пошук. У 1698 році бандейранте Антоніу Діас ді Олівейре знайшов гору де були поклади золота. З небувалою швидкістю золотошукачі кинулися до місця дорогоцінної знахідки, яке пізніше назвали Віла-Ріке. Незабаром біля Віла-Ріке отаборилося 80 тисяч осіб. З часом це поселення стало столицею штату Мінас-Жерайс і отримало назву Ору-Прету, що означає "чорне золото". 

Чорне золото стає червоним

  Між 1700 і 1820 роками золотошукащі викопали 1200 тонн золота - це становило 80% усього золота яке добувалось у той час по цілому світі. Куди ж його відправляли? Викопане золото виливали у злитки в Каза дош Контош, або на Монетному дворі. Після цього 20% золота податковий збір, лягав у казну королівської сім'ї Португалії.

  Колоністи чинили опір такому оподаткуванню. Одним з них був Філіпе дош Сантус. Він підняв золотошукачів, військових, а також місцевих парафіян проти португальської монархії. Проте португальці дали відсіч. У 1720 році Сантуса повісили, а його тіло коні поволокли по вулицях. Робітники повернулись до копалень і продовжували сплачувати податки. 

  Однак це було лише тимчасове припинення бунту. Пізніше у тому ж столітті повстав Жоакін Жозе да Сілва Шав'єр, якого прозивали Тірадентіс, що означає "зубодер" - одна з його професій. Він належав до групи поетів, юристів та військових Ору-Прету, котрі постійно збиралися в домі священника Толедо. Спершу їхні розмови мали переважно жартівливий філософський характер, але згодом вони переходили на обговорення політичної ситуації. З часом, коли члени групи таємно обмінювалися думками про гнітючі вимоги португальської корони, бесіди в їхньому колі набули бунтарського духу. Королева Португалії донна Марія І застерігала, що повстанців обезголовлять. Незважаючи на це, 1788 року Тірадентіс, тодішній військовий лейтенант, очолив організацію "Інконфіденсія Мінейра", або "Змова в Мінас-Жерайсі".

  Шпигун виявив імена змовників. Одного за одним їх заарештували й вислали помирати до Африки. Тірадентіс знемагав у вологій в'язничній камері в Ріо-де-Жанейро аж до страти. 21 квітня 1792 року його повісили й обезголовили. Голову Тірадентіса настромили на паль і виставили на площі в Ору-Прету, а його тіло четвертували й частини прив'язали на стовпи, які розставили вздовж кількох доріг. Певний час це стримувало бунтівників. Проте через 30 років у 1822 році, Бразилія завоювала незалежність.

Скарби мистецтва,історії та релігії 

  З бігом часу золото в Ору-Прету вичерпалося, і місто втратило своє значення але у ньому збереглись історичні та інші пам'ятки. Деякі з них можна побачити в музеї Інконфіденсія, що міститься на площі Праса Тірадентіс. Цей музей, який колись слугував ратушею та в'язницею, зберігає яскраві пам'ятки мистецтва, історії і трагічних подій у місті. 

  У музеї виставлено, наприклад, указ про смертний вирок Тірадентіса, виданий донною Марією І, і астини шибенеці, яку використали для його екзекузії. Під кам'яними плитами, покладеними вряд, наче у спальній кімнаті, поховані рештки деяких товаришів Тірадентіса, що брали участь у повстанні. На іншому поверсі в залах зберігається умеблювання в античному стилі, те, яке було популярним під час колоніального режиму, а також у продовж правління імператора.

Мрія для любителів самоцвітів

  Якщо пройтися до верхнього кінця площі Праса Тірадентіс, можна побачити іншу скарбницю - Палац Губернатора, де колись жили губернатори й президенти країни. Тепер тут містяться Ескола ді Мінас - школа для поглибленого вивчення гірничого діла, геології та металургії. У шкільному музеї представлена видатна колекція 20 000 зразків 3 тисяч різних видів мінералів, самоцвітів, кристалів і, звичайно, ору-прету - чорного золота. Усе це справляє велике враження.

  Сьогодні тут вже не добувають стільки золота, як раніше. Троте цей регіон і далі постачає аквамарин, смарагдовий берил та жовтий імперський топаз. Якихось 50 років тому мистецтвом гранування коштовного каміння володіло дуже мало фахівців. Нині ж є чимало незалежних шукачів самоцвітів, а також ювелірних крамниць по всій Праса Тірадентіс. Власники магазинів не лише розкажуть, як визначити коштовний камінь але й познайомлять з гранувальниками та шліфувальниками самоцвітів, які мають тут свої майстерні. Ті у свою чергу з задоволенням покажуть вам як відбувається гранування. Така гостинність свідчить про те, що городяни пишаються своїм містом, яке має захопливу історію. 

  Якщо ви плануєте відвідати Бразилію, обово'язково завітайте до мальовничого Ору-Прету, де зможете зробити багато чудових фотографій.