Навколо світу

Історія Тауерського мосту почалася в 1972 році, коли Англійський парламент розглянув законопроект про будівництво це одного моста через ріку Темзу. Незважаючи на заперечення коменданта Тауера, Парламент прийняв рішення побудувати новий міст, поставивши одну умову - споруда повинна гармоніювати з архітектурним стилем тієї давньої фортеці. Протягом XVIII-XIX століть береги Темзи з'єднувались численними мостами, і найвідомішим з них вважався Старий лондонський міст. Але в другій половині XVIII сторіччя опори його вже були доволі зруйнованими, а на самому мості постійно утворювалися затори. Крім того, кораблям зі всього світу було надзвияайно важко протиснутися під ним до переповненого порту. 

На прохання лондонської мерії міський архітектор Хорас Джонс розробив проект розвідного моста в готичному стилі і запропонував звести його нижче Лондонського мосту. Новий міст уможливив би вільний рух кораблів по Темзі до причалів. Цей проект також передбачав впровадження цікавих, новаторських ідей.

Незвичайна конструкція

Подорожуючи по Нідерландам Хорас Джонс бачив невеличкі розвідні мости, які потім надихнули його на створення розкривного моста. Джонс застосував новітні на той час методи будівництва, які поєднали в собі сталевий каркас і кам'яну кладку. Саме так з'явився знаменитий Тауерський міст.

Вежі Тауерського мосту сполучені двома пішохідними переходами, які підняті на 34 метри над проїзджою частиною мосту і на 42 метри над рівнем води в річці. Сама ж проїжджа частина складається з трьох прогонів, і лише другий з них є розвідним. Він розкривається за допомогою противаг. Максимальний кут підйому крил мосту - становить 86 градусів, тож під мостом легко проходять судна вантажомісткістю до 10 000 тонн. 

Як розводились крила мосту 

Протягом довгого часу крила мосту розводилися за допомогою парових двигунів, ліфти піднімали пасажирів на пішохідні переходи, і навіть функціонувала сигнальна система. Ці складні механізми приводила в рух вода, якої в Темзі ніколи не бракувало.

Під південною вежею мосту було встановлено чотири парові котли, які працювали на вугіллі. З цих котлів пара під тиском 5-6 атмосфер подавалася на дві велитенські помпи, які перекачували воду під тиском 60 атмосфер. Шість акумуляторів нагромаджували енергію води, завдяки чому працювало вісім двигунів, які приводили в рух вали, діаметром у пів метра, і всього за хвилину піднімали кожне крило з противагою.

Сучасний Тауерський міст

Сьогодні замість енергії пари використовується електрика. Але як і в давні часи, коли тауерський міст розкривається, дорожній рух завмирає а туристи із захопленням дивляться, як піднімаються крила мосту.

Звучить сигнал, опускаються шлагбауми і останні машини покидають міст. Диспечери подають сигнал, що міст вільний. Безшумно розсуваються чотири стрижні, які з'єднують крила мосту, і він починає розкриватись. За кілька хвилин звучить інший сигнал. Опускаються крила мосту і піднімаються шлагбауми. Через декілька секунд на мості знову відновлюється жвавий рух транспорту, аж поки не прозвучить наступний сигнал.

Піднявшись на ліфті допитливі туристи можуть відвідати музей у північній вежі, де розміщена виставка "Історія тауерського мосту". Тут електронна лялька розповість їм багато цікавих подробиць про нього. На картинах зображені деякі інженерні досягнення та сцени церемонії відкриття мосту. 

А з високих пішохідних переходів відкривається чудовий вид на Лондон. На західному березі видніється Собор святого Павла, будівлі банків ділового району міста, а вдалині - Поштова вежа. На східному березі розкинувся Докленд - район новітніх забудов, незвичайний вигляд яких дивує численних гостей Лондона. Неповторний, захорливий, прекрасний - усе це про краєвид, яким можна милуватися зі знаменитого Тауерського мосту. 

Тож, якщо вам вдасться колись побувати в Лондоні, обов'язково відвідайте цю історичну споруду, адже її сміливо можна назвати справжнім чудом інженерного мистецтва.