Навколо світу

 На Сході Греції коло міста Халкіс є вузька протока Евріпос, що відділяє континент від острова Евбея. Довжина протоки 8 кілометрів,               а ширина - від 1,6 кілометра до 40 метрів. У наймілкішому місці глибина сягає лише 6 метрів. Назва Евріпос означає "швидка течія". І вона влучно характеризує протоку, оскільки течія тут буває справді бурхливою й може досягати швидкості майже 20 кілометрів за годину. Але дивовижним є те, що в деякі дні води ніби лише злегка коливаються або ж взагалі зупиняються. Багато відвідувачів приїжджає до Халкіса, щоб з невеличкого моста над протокою поспостерігати за дивовижною поведінкою цієї припливно-відпливної течії. 

  Припливи й відпливи виникають внаслідок дії Сонця й Місяця на Світовий океан. У залежності від взаємного розташування Землі, Сонця й Місяця виникає або приплив, або відплив. У період нового місяця Сонце та Місяць розташовуються по один бік від Землі. А в часі повного місяця вони перебувають з протилежних сторін від нашої планети. В обидвох випадках Сонце й Місяць діють разом і створюють найвищі припливи.

  Зазвичай у протоці Евріпос приблизно кожних 24 години відбувається два приплива і два відплива. Води пливуть 6 годин і 13 хвилин в одному напрямку, на трохи зупиняються, а тоді течуть назад. І так протягом 23-24 днів місячного календаря. Але в останні 4-5 днів місяця відбувається щось незвичайне. У деякі дні напрям течії може взагалі не змінюватися. В інші ж він змінюється аж 14 разів.

Спроби пояснити рідкісне явище

  Феномен Евріпоса бентежить людей уже не одне тисячоліття. За відомою легендою, у четвертому столітті до н.е. тут втопився Арістотель: не змігши розгадати таємницю течії, він з розпачу кинувся у води протоки. Насправді ж Арістотель нікуди не кидався, а спробував пояснити це явище. У своїй праці "Про небесні явища" він написав: "Таке враження, ніби море тече крізь вузьку протоку під дією прилеглої суші. Воно тече від меншої маси води до більшої під дією коливань землі". Арістотель помилково думав, що від руху морських хвиль через землетруси, які часто трапляються у цій місцевості, земля також коливається. Приблизно століття пізніше грецький астроном Ератосфен помітив, що "рівень води на двох кінцях протоки різний". Він припустив, що течії виникають внаслідок неоднакової висоти берегів протоки.

  Причину мінливості течії Евріпоса ще й сьогодні не до кінця з'ясовано. Але точно відомо, що постійна течія виникає через різницю рівнів води на кінцях протоки. Це змушує воду мчати від одного кінця, де вищий рівень води, до того, де він нижчий. А різниця може сягати до 40 сантиметрів, і вона навіть помітна з моста у Халкісі.

Чому така різниця?

  Чим пояснюється така різниця рівня води? Припливна течія, яка прибуває зі сходу Середземного моря, досягши острова Евбея, розділяється на дві гілки. Західна гілка потрапляє у протоку з півдня. А східна, перш ніж увійти в протоку з північного кінця, мусить обійти увесь острів. Через цю довгу подорож східна гілка прибуває до Евріпоса приблизно на годину й п'ятнадцять хвилин пізніше. і тому рівень води й водяний тиск на одному кінці протоки може бути значно більшим, ніж на другому. Цей додатковий тиск підсилює тиск постійної припливно-відпливної течії Евріпоса.

  Проте як пояснити нерегулярність течії? Протягом першої й останньої чверті місячної фази гравітація Сонця не підсилює гравітації Місяця, а навпаки послаблює її. У той час як під впливом Місяця виникає відплив, Сонце викликає приплив. Внаслідок цього різниця у рівнях води на північному й південному кінцях зменшується. Тому зменшується і сила течії. А коли в справу втручається вітер, то течія цілком зупиняється.

  Звичайно ж, про цікаву й загадкову поведінку течії можна було б розповісти ще дуже багато. Тож, якщо ви будете колись у Греції, відвідайте Евбею і самі поспостерігайте за цим захопливим феноменом припливно-відпливної течії Евріпоса.